Історія цукру сягає своїм корінням на декілька тисячоліть назад в Індію та Китай. Першою визначеною датою в історії цукру можна рахувати 510 рік до нашої ери, коли солдати персидського імператора Харіуса побачили цукрову тростину, яка росла на берегах Індійських річок. Вони назвали її тростиною, яка виробляє мед без бджіл.

Значно пізніше тростину почали вирощувати в Персії, а потім араби привезли її в Єгипет.

В VI столітті нашої ери практика збору цукрової тростини та його варки для отримання кристалічного цукру була широко розповсюджена. Через 600 років, коли Марко Поло відвідав Китай, він бачив процвітаючі цукрові фабрики. В середині XV століття цукрові фабрики існували на Мадері, на Канарських островах, на острові Сент-Томас. Вони постачали Европу цукром до, до XVI століття, коли фабрики поширились по всій тропічній частині Південної Америки.

Іншою сировиною для виробництва цукру являється цукровий буряк. Він не використовувався для виробництва цукру до другої половини XVIII століття, коли Марграф в Берліні не відкрив спосіб вилучення цукру з буряка. Поштовхом для розвитку виробництва цукру з цукрового буряка послужили історичні події початку XIX століття. Після перемоги адмірала Нельсона в 1805 році, почалась блокада континентальної Європи. Континент був відрізаний від поставок тростинного цукру. Наполеон, який знав про новий спосіб виробництва цукру, в 1811 році приймає рішення про те, що цукровий буряк в подальшому буде сировиною для виробництва цукру в Европі. З того часу цукровий буряк та цукрова тростина почали розвиватись паралельно, як правило конкуруючи між собою.

В середині століття цукор по ціні та використанню прирівнювався до перцю. Наприклад англійський король Генріх III в 1226 році мав великі труднощі в покупці 3 фунтів цукру для банкету.

Поділитися у соц. мережах

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex